Війна — стрес не тільки для дорослих, які все розуміють, а й для дітей. Відчуття небезпеки, тривога, порушення звичного стану речей, постійні зміни та переміщення — все це може злякати дитину, збити її з пантелику і викликати дискомфорт. Головне, що слід пам’ятати, — якщо батьки поруч і всі здорові, то ви зможете забезпечити психологічний комфорт дитини.

Обіймайте, пояснюйте, відволікайте — це основні способи.

Пам’ятайте про головне правило: спокійні батьки — спокійні діти!!!

У стані стресу дуже важко бути уважними до потреб дитини, тому намагайтеся зберегти максимально можливу рівновагу, аби підтримати дитину.

КІЛЬКА ПОРАД ДЛЯ БАТЬКІВ:

* Думайте про майбутнє, не про минуле. Мрійте, плануйте, обговорюйте зі значущими людьми, що ви зробите найпершим після встановлення миру. Такі роздуми та розмови наснажують і стабілізують.

* Позбудьтеся почуття провини. Не звинувачуйте себе у тому, що сталося, або у тому, що ви щось зробили не так. Ви зробили все, що могли на той момент. Крапка.

* Намагайтеся їсти та спати. Якщо харчування доступне, так само їжте, а не лише намагайтеся нагодувати дитину. Намагайтеся спати, коли це можливо. Ваш фізичний стан – гарантія безпеки вашої дитини.

* Просіть про допомогу. Якщо ви потребуєте допомоги або підтримки – попросіть про неї. Звертатися по допомогу – не соромно.

* Говоріть про свої емоції. Спілкуйтеся зі значущими для вас людьми, говоріть про свої емоції та переживання. Телефонуйте рідним. Просте «Як ти?» здатне наснажити і вас, і того, кому ви телефонуєте.

* Якщо відчуваєте потребу – зателефонуйте на «гарячу лінію» підтримки, поспілкуйтеся з професіоналами, аби максимально забезпечити свою емоційну стабільність у цей непростий час.

Як надати первинну психологічну допомогу дитині під час війни

• Запевніть дитину в тому, що ставитеся до її переживань серйозно та знайомі з дітьми, які зазнали таких самих випробувань: «Я знаю одного сміливого хлопчика, який пережив таку саму ситуацію».
• Створюйте атмосферу безпеки— обіймайте дитину якомога частіше, розмовляйте та грайте з нею.
• Переглядайте разом із дитиною «позитивні» фотографії чи зображення— так зможете звернутися до приємних образів із минулого, послабити неприємні спогади.
• Спрямовуйте розмову про воєнні події в інший напрям— переходьте від опису деталей до опису почуттів: спонукайте дитину описувати не деталі події, а її почуття.
• Допомагайте вибудувати життєву перспективу— визначити конкретні цілі та окреслити конкретні терміни.
• Повторюйте, що відчувати безпорадність, страх, гнів— нормально.
• Підвищуйте самооцінку дитини— частіше хваліть її за хороші вчинки.
• Грайте в ігри з піском, водою чи глиною— взаємодія з такими матеріалами дасть дитині змогу виразити переживання за допомогою образів.
• Не дозволяйте потурати вами— не виконуйте будь-які бажання дитини з жалю до неї.

ЗНЯТТЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАПРУГИ У ДІТЕЙ

Коли в дитини вирують емоції (лімбічна система в дії) – мислення не працює. Нотації дорослих відповідно теж не працюють. Саме тому, щоб дитина вас почула, спочатку їй треба заспокоїтися.

Отже, ми маємо визнати:

· перелякана дитина – це сильно перелякана людина, у якої всі реакції обумовлюються інстинктами;

· чим менша дитина, тим більше її стан визначається станом батьків та залежить від нього ;

· для дітей дуже важливим у подоланні стресових ситуацій є ваш стабільний стан і те, як ви самі долаєте стрес.

Зосередьтеся на стабілізації власних емоцій та відновленні безпечного зв'язку з дитиною, будьте доступні та відгукуйтеся на заклик дитини.

Щоб заспокоїтися самій а вже потім говорити з дитиною, необхідно діяти, спираючись на прив'язаність між батьками та дітьми.

Потрібно немовби «підключитися» до дитини та «перевести» її у свій спокійний режим. Слід своїм внутрішнім градусом «відрегулювати» температуру дитини: зігріти, якщо градус упав і дитина знесилена та млява, або ж навпаки – остудити, якщо її емоційна температура підвищена й дитина збуджена та надто активна.

Перш ніж діяти, потрібно налагодити контакт з дитиною.

Зробити це допоможуть п'ять простих способів:

1. Мовленнєвий контакт: М'яким, спокійним і мелодійним голосом дорослий заспокоює та стишує дитину.

2. Зоровий контакт: Тривалий і комфортний зоровий контакт є однією з ознак надійної прив'язаності. Ми наче отримуємо сигнал:«Із цією людиною мені затишно, разом ми впораємося, усе добре та надійно».

3. Безпечні дотики: Ніжні, турботливі, чуйні та комфортні для дитини– такі дотики є сигналом надійної безпечної прив'язаності.
Дитина розслабляється та м'якшає в обіймах турботливого дорослого. Цьому допомагає вся наша природа.

4. Емоційна чутливість: Ідеться про зчитування сигналів про стан дитини без слів. Батьки помічають мінімальні зміни в поведінці та вигляді дитини.

5. Взаємодія у грі: Ідеться про зчитування сигналів про стан дитини без слів. Батьки помічають мінімальні зміни в поведінці та вигляді дитини.

Це і є батьківська інтуїція.Часто батькам необхідно просто заспокоїтися – і система «зчитування дитини» підкаже, як діяти й що робити в контакті з дитиною.

Телефони «гарячої лінії» підтримки від Української мережі за права дитини та ЮНІСЕФ:

Київстар +380675679845; +380969905450

Lifecell +380636614252; +380633994592

Vodafonе +380953271521

Щодня з 8:00 до 22.00