Анкета для батьків

1. Як ласкаво називаєте дитину вдома?

2. Чим захоплюється Ваша дитина?

3. Чи боїться чогось Ваша дитина? З чим це пов’язано?

4. Хто ще крім батьків виховує дитину?

5. Кого в сім’ї слухається?

6. Які ігри та іграшки полюбляє Ваша дитина?

7. Допомагає чи ні малюк по господарству?

8. Які навички самообслуговування є у дитини?

9. Чи дотримується дитина режиму дня?

10. Які позитивні риси характеру і поведінки?

11. Які негативні риси у поведінці?

12. Які риси своєї дитини ви хотіли б змінити?

13. Які методи у виховній роботі ви використовуєте частіше за все (ВИМОГЛИВІСТЬ , ПЕРЕКОНАННЯ , ЗАОХОЧЕННЯ)?

14. За що Ви найчастіше схвалюєте свою дитину?

15. За що висловлюєте їй незадоволення?

16. Якими б Ви хотіли бачити друзів своєї дитини? Чому?

17. Чи вважаєте Ви, що у Вашої дитини є творчі здібності? Які саме?

18. Чи задає Вам дитина запитання? Чи багато їх? До яких сфер життя вони відносяться (природа, техніка, мистецтво, взаємини людей.

19. Чи любить дитина фантазувати? Які теми її фантазій і дій?

20. Чи пробує дитина шукати пояснення тому, що ще сама не ро­зуміє (події, речі, явища природи тощо)?

21. Чи придумує власні ігри та розваги? Чи часто використовує речі не за призначенням?

Консультація для батьків:

"Сенсорне виховання в дидактичній системі дитячого садка"

Поняття сенсорне виховання

Сенсорний розвиток дитини – це розвиток її сприйняття та формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їхні форму, колір, величину, розташування у просторі, а також запах, смак тощо. Значення сенсорного виховання в дошкільному віці важко переоцінити. Саме цей вік найбільш сприятливий для вдосконалення діяльності органів чуття, накопичення уявлень про навколишній світ.

Сенсорне виховання – (лат. Sensorium – орган чуття) – це система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання, удосконалення відчуттів та сприймань.

Сенсорне виховання – є складовою частиною розумового й фізичного виховання дитини.

Процес сенсорного виховання будується як формування узагальнених способів обстеження сприймання якостей, формування узагальнених і систематизованих знань (уявлень) про ці якості шляхом зіставлення їх із загальноприйнятими сенсорними еталонами.

Сенсорне виховання – це базис дидактики. Нагадаємо золоте правило дидактики: «Усе, що тільки можна , надавати для сприйняття відчуттями, а саме: видиме – для сприйняття зором; те, що можна чути, - слухом; запахи – нюхом; що має смак, - смаком; що підлягає сприйняттю дотиком, - дотиком».

Сенсорно компетентною дитиною слід уважати дитину, яка відповідає вимогам життя, має та вільно застосовує набуті сенсорні знання, проявляє своє Я при розв’язанні завдань, володіє різними способами пізнання світу й отримує задоволення від його пізнання.

Ознайомлення з формою, величиною, кольором, масою предметів,їхнім розташуванням у просторі, динамічними властивостями повинно відбуватись у ході спільного спостереження за об’єктами природи, рукотворними предметами, людьми, що їх оточують, та за їхньою працею. Дорослий має запропонувати дитині вдивитися, доторкнутися до доступного, що сприяє виникненню поряд із наочно – дійовим мислення елементів наочно – образного, мовленнєвого мислення – розуміння й позначення словом назв, властивостей, якостей об’єктів та предметів довкілля. Її різноманітна діяльність (спілкування, гра,малювання, ліплення, конструювання тощо) уможливлює тоншу диференціацію окремих ознак та властивостей предметів. Процес сприймання стає самостійним, цілеспрямованим, має свої завдання й способи дії. Удосконалюється фонематичний слух дитини, вона краще розрізняє кольори та відтінки, гострішим стає її зір. Зорове сприймання стає основним процесом пізнання предметів, явищ природи, людей, малюк охоче й подовгу розглядає предмети та об’єкти, які його оточують. Життєві враження дитини про довкілля збагачуються за допомогою тактильних, нюхових, смакових відчуттів,завдяки чому формуються точніші образи природи, предметного світу, людей.

Таким чином, формування індивідуального досвіду неможливе без процесу пізнання світу, його сенсорних властивостей. А без індивідуального досвіду не можна сформувати творчу особистість.

Консультація для батьків

Нетрадиційні техніки малювання

МАЛЮВАННЯ МЕТОДОМ ТИЧКА Для тичка достатньо взяти який-небудь предмет (ватяну паличку, цупкий пензлик), занурити його у фарбу та ударити ним по аркушу паперу зверху вниз. Буде залишатися чіткий, певної форми відбиток. Якщо тичок робити цілеспрямовано по готовому контуру або у середині нього, то зображувальний предмет вийде цікавої неоднорідної фактури.

МАЛЮВАННЯ ПАЛЬЧИКОМ, ДОЛОНЬКОЮ, КУЛАЧКОМ

Це спосіб притискування пальців руки, долоні, кулачка до поверхні аркуша паперу різними способами для отримання різних відбитків. Ці методи дозволяють дітям відчути зображувальний матеріал, його властивості – в’язкість, бархатистість, яскравість шару фарби, пізнати почуття ритму як зображувально-виразного засобу.

НАБРИЗК

Це незвичайна техніка малювання. Її сутність – у розбризкуванні краплин фарби за допомогою спеціального пристосування, яке в дитячому садку замінює стара зубна щітка та гребінець (або стека, олівець чи просто палець). Фарбу потрібного кольору розвести у блюдці з водою. Зубною щіткою у лівій руці набрати трохи фарби, направити на аркуш паперу, різко провести по ній стекою направляючи до себе (у цьому випадку фарба буде бризкати на папір, а не на одяг). Можна використовувати декілька кольорів. Щоб навчитися направляти краплини туди, куди потрібно, можна вправлятися влітку на прогулянці, залишаючи малюнок водою на асфальті.

МАЛЮВАННЯ НА ЖМАКАНОМУ ПАПЕРІ

Ця техніка цікава тим, що в місцях згинів паперу фарба під час зафарбовування робиться більш інтенсивною, темною – це називається ефектом мозаїки. Малювати по жмаканому папері дуже просто – треба лиш охайно зіжмакати аркуш паперу. Потім охайно розрівнюємо долоньками і починаємо працювати.

КОЛЬОРОВІ НИТОЧКИ Це спосіб малювання нитками. Для цього способу потрібні нитки довжиною 25-30 см. Їх фарбують та викладають - за бажанням - на одній стороні складеного навпіл аркуша паперу. Кінці ниток виводять назовні. Потім потрібно скласти половинки аркуша, притиснути їх одну до одної долонями, розгладити та, не знімаючи лівої долоні з аркуша, правою рукою треба обережно витягнути нитки одну за іншою. Тепер розгорніть аркуш … А ниточки незвичайні!

МАЛЮВАННЯ НА ВОЛОГОМУ ПАПЕРІ Для виконання роботи необхідно змочити аркуш паперу чистою водою, а потім пензлем або краплями нанести зображення. Воно виходить як би розмите під дощем або в тумані.

ГРАТАЖ Це спосіб виконання малюнка шляхом видряпування гострим предметом. Цупкий аркуш паперу натирається свічкою, зверху наноситься туш, у яку додається декілька крапель рідкого мила. (Можна жовток від яйця розвести тушшю до консистенції сметани.) Заздалегідь поверхню аркуша можна пофарбувати фарбою одного кольору або нанести плями фарби яскравих кольорів – тоді зображення буде кольоровим. Коли основа висохне, загостреною паличкою видряпується малюнок до появи білого чи фарбованого шару. Основу під гратаж виконує дорослий, тому що це процес клопіткий, потребує терпіння і витрат часу. Але робота на незвичайній поверхні викликає у дітей інтерес до такого нетрадиційного способу зображення.

КЛЯКСОГРАФІЯ Основою цієї техніки малювання є ляпка. У розумінні багатьох ляпки асоціюються з неохайністю. Тому педагог повинен зробити кляксографію навчальним, розвиваючим засобом у художньо-творчий діяльності дітей. Завданням цього виду малювання є розуміння дітьми симетричності – дзеркального відтиску половинки зображувального об’єкту. Якщо скласти папір навпіл, на одну сторону накапати рідкої фарби та щільно притиснути другу сторону, то вийдуть незвичайні візерунки. Можна побачити в них дерева, квіти, водорості. Починають працювати з однією фарбою, потім з кількома.

РОЗДУВАННЯ ФАРБИ Це схожа з кляксографією техніка, при якій на аркуш паперу наносять декілька крапель рідкої фарби та за допомогою трубочки (для коктейлю або порожнистої частини від ручки) роздувають фарбу від центру у різні боки. Дітям дуже подобається, коли у ляпки розбігаються у різні сторони «ніжки». На ляпку можна впливати та керувати нею, перетворюючи в який-небудь задуманий об’єкт, окремі деталі якого домальовуються звичайним пензликом або фломастером. Зусилля по роздуванню фарби сприяють активній роботі легенів.

Поради для батьків

Ви звертали увагу на колір, яким ваш малюк найбільше любить малювати? Діти часто прив'язуються до певного кольору, і це перевага стосується всього: від улюблених ласощів до іграшки. Психологи вважають, що вибір кольору відображає особливості особистості. - Якщо ви хочете дізнатися точне значення улюбленого дитячого кольору, слід пройти з дитиною відповідний тест. Цим займаються психологи - хромотерапевти.

Синій - дитина спокійна і врівноважена. Йому не сумно одному, адже він любить поміркувати. Дружбі він віддається повністю, тому що вважає за краще віддавати, а не отримувати. Однак слід враховувати одне «але». Часом діти вибирають синій не тому, що спокійні, а тому що хочуть заспокоїтися.

Зелений - дитина незалежна, наполеглива, вперта. Зелений для нього - колір спокою і безпеки, до яких він прагне.

Червоний – малюк ексцентричний, агресивний, активний.

Жовтий - малюк - допитливий оптиміст.

Фіолетовий – малюк любить фантазувати, він емоційний, але в той же час дуже чутливий і вразливий.

Коричневий - дитина часто відчуває негативні емоції. Він повільний і фізично не розвинений.

Чорний - дитина пригнічений, чорний колір він використовує як протест проти дискомфорту, який відчуває. Йому необхідна зміна атмосфери.

Сірий - все одно що відсутність кольору. Малюк байдужий до навколишнього, він прагне не помічати того, що йому не подобається і що її турбує.

Такі нескладні ключі вам знадобляться для розшифровки малюнка маленького чоловічка. Малювання не тільки допоможе вам зробити психологічний портрет дитини, а й зміцнить його пальчики, навчить координації, тонким рухам, і пізніше йому легше буде оволодіти письмом

Отже, що можуть сказати колірні переваги про вашу дитину?

Синій

Якщо малюк кидається на все блакитне і синє - у нього вже дорослий світогляд, він цінує рівновагу в житті. Блакитний - це колір, який часто «нав'язують» хлопчикам. Тому дитина може вибирати його за звичкою. Любов до синіх відтінків відображає умиротворений характер. Як правило, такі діти рідко вередують, люблять споглядати і захоплюються спокійними іграми, наприклад, конструктором. Малюк, який тягнеться за темними відтінками синього, можливо, страждає меланхолією. Він замислений, сумний. Може, цей вибір був пов'язаний з враженням від сумної казки, яку дитина прочитала.

Фіолетовий

А в тих випадках, коли дитя вибирає одяг виключно у фіолетових тонах, будь упевнена: росте майбутній актор!

Діти, який люблять фіолетовий, часто захоплюються малюванням, ліпленням з пластиліну. Такі хлопці обожнюють розігрувати спектаклі з друзями, із задоволенням беруть участь у новорічних постановках в дитячому саду. А ще маленькі любителі фіолетового нерідко потайливі і хитрі. Така дитина вміє перевтілюватися в слухняного ангела, пустувати.

Жовтий

Малюк, який обожнює жовтий колір, налаштований на величезні життєві перемоги. Такий колір в дитинстві вибирають лідери, майбутні бізнесмени, політики - впливові люди. Любитель жовтого розумний, у нього багата уява. Часто такі діти люблять фантазувати, грати в стратегічні ігри на самоті. Вони слухняні, але занадто мрійливі. Іноді їхня фантазія відводить їх далеко, і вони не можуть перемкнутися на дійсність. Але в майбутньому любителів жовтого чекають приголомшливі перемоги, серйозна кар'єра і, можливо, влада.

Жовтий - один з оптимальних дитячих виборів, свідчить про сприятливу атмосфері будинку і в школі. Деякі діти просто не виносять цю фарбу - часто це вказує на дискомфортні ситуації в сім'ї.

Рожевий

Багато дівчат люблять рожевий. Це говорить про жіночність,емоційність. Дівчата вибирають рожевий, тому що цей колір асоціюється у них з ляльковими нарядами, квітами, дитячою косметикою. Рожевий експлуатують виробники дівочих іграшок, тому прихильність дівчаток до нього зрозуміла. Але якщо хлопчик обожнює рожевий колір, насторожитеся: такий вибір зазвичай показує на слабкість, невизначеність, пошук, замкнутість. Нерідко рожевий люблять хлопчики, які відчувають себе не прийнятими та не зрозумілими в своєму оточенні. Однак у деяких випадках хлопчики вибирають рожевий через асоціації з солодощами або від підвищеної емоційності. Крім того, рожевий колір заспокоює дітей.

Червоний

Любителі червоного дуже експресивні. Прихильність до цього кольору вказує на незалежний характер, лідерство, прагнення до популярності і похвали. Такі діти дуже енергійні, рухливі, цілеспрямовані. Вони легко навчаються, швидко починають читати і писати.

Однак багато хлопців, які обожнюють бордові або червоні відтінки, бувають неврівноваженими. Зверніть увагу на малюка, який раптово полюбив темні відтінки червоного. Гамма від бордо до коричневого в його малюнках часто означає, що дитині необхідний відпочинок, спокій.

Помаранчевий

Цей колір воліють природжені оптимісти. Такі діти відкриті, веселі й говіркі. Маленький любитель помаранчевого має широке коло товаришів, з легкістю йде на контакт з дорослими, викликає в оточуючих захват своєю сміливою безпосередністю. В окремих випадках любов до помаранчевого кольору обумовлена нервозністю. Такі діти вразливі, і сама незначна дрібниця може викликати у них істерику. Крім того, любитель помаранчевого, як правило, має безліч різноманітних захоплень - малювання, спорт, стратегічні ігри і так далі. Але список його інтересів швидко змінюється, до кожного хобі він відноситься поверхово. До речі, любов до світлих відтінків помаранчевого вказує на міцне здоров'я і відмінну фізичну форму.

Зелений

Тут все залежить від відтінку. Зелений колір досить складний. Якщо дитина любить салатовий відтінок, це говорить про спокій та оптимізм. Такі діти наділені глибоким інтелектом, у них розвинена фантазія та аналітичний розум. Але якщо дитя віддає перевагу темно-зелений колір, насторожитеся: як правило, його люблять замкнуті діти, які відчувають себе незрозумілими у своєму середовищі. Темно-зелений зазвичай люблять хлопці, які недостатньо відчувають захист і опіку батьків. Вони бояться змін, домінування над власною особистістю. У цілому любов до всіх відтінків зеленого означає ідеалізм, шляхетність і честолюбство, аж до руйнівної самокритичності і боязнь зробити помилку. До речі, багато психологів впевнені: зелений колір відбиває бажання їсти солодке!

Білий

Білий колір люблять спостерігаючі і в той же час сором'язливі малюки. Такі діти мають розвиненим емоційним інтелектом - вони чуттєво аналізують все, що відбувається навколо. Нерідко любителі білого вже мають свою точку зору, свою дитячу систему цінностей, яка не схожа на ту, що їм нав'язують дорослі. Улюблений білий колір у дитини часто свідчить про природжений талант до філософських роздумів. Такі діти мають багатий внутрішній світ, вони духовно розвинені, але значно більш замкнуті, ніж однолітки. До речі, нелюбов до білого, різке відторгнення білого кольору може послужити сигналом того, що дитина психологічно втрачає зв'язок з матір'ю, в чомусь її звинувачує.

Діти наділені уявою, і їхні малюнки можуть бути дуже сміливими з точки зору вибору кольорів. Переважання ж одного з них може оповідати не тільки про особливості характеру чада, його темпераменту, а й про те, чого він потребує, чого боїться і про що мріє. Дуже часто діти не можуть розповісти про те, що їх хвилює, однак уважні батьки здатні помітити недобре, всього лише розглядаючи дитячі малюнки.

Жовтий. Його вибирають мрійники, фантазери, жартівники, діти, які можуть прекрасно зайняти сам себе, годинами граючи на самоті. Батьки дивуються: у сина багато дорогих розвиваючих іграшок, а малюк захоплено грає камінчиками або гілочками, принесеними з прогулянки, або простими кубинка замість навороченной залізниці. Ці діти - творчі натури, оптимісти, але мало привчені до порядку й не здатні приймати рішення.

Червоний колір вибирають активні непосиди, досить неслухняні, але відкриті всьому новому. З цими малюками не оберешся клопоту: вони багато бігають, пустують, забирають іграшки або ламають їх, ігнорують заборони. У той же час для них дуже важлива похвала. Головне завдання батьків - спрямувати їхню енергію у творче русло, привчити до посидючості, тоді їм буде під силу будь-яка мета. Заспокоїти їх можна, додавши в їх життя трохи синього, наприклад, пофарбувавши стіни дитячої в блакитний відтінок.

Помаранчеве сонце, помаранчеве небо, помаранчева мама - це не дуже добра ознака. Малюк темпераментний, проте його порушення не знаходить виходу. Потрібно придумати, як уникнути нервового зриву і істерики. Може, дитину потрібно відвести в спортивну секцію або покликати в гості інших дітей і запросити клоуна?

Зелений найчастіше фігурує в малюнках дітей, яким бракує материнської любові. Кроха відчуває себе покинутим, нікому не потрібним, йому не вистачає творчості та інтересу до життя. Такі діти зазвичай закриті, зайво консервативні, дуже бояться будь-яких, навіть найдрібніших змін в розпорядку дня або інтер'єрі дитячої кімнати. «Зелені» малюнки дитини фактично ставлять мати перед дилемою - робота, що забирає всі сили, або малюк, терміново вимагає уваги і захисту.

Синій вибирають дітлахи повільні, спокійні, грунтовні. Вони люблять робити все не поспішаючи, розмірковуючи, а на будь-яке своє «чому» чекають грунтовного і докладної відповіді. Рано вчаться читати і роблять це з задоволенням, охоче діляться своїми іграшками з іншими дітьми. Але якщо синіми малюнки стали раптово, можливо, дитині не вистачає спокою. Про особливий напрузі свідчить поєднання синього і зеленого. Діти, які малюють тільки цими квітами, швидше за все, замучені батьківськими заборонами й обмеженнями, які бояться порушити. Необхідно надати дитині більше свободи, заохочувати ініціативу і хоча б тимчасово змінити батіг на пряник.

Фіолетовий Складний колір, отриманий з «протилежних» синього і червоного свідчить і про складний характер дитини. Ці натури артистичні, але дуже чутливі. Їх абсолютно не можна лаяти, бо будь-яке батьківське невдоволення сильно ранить.

Чорний - дуже похмурий колір, і це лякає батьків. Насправді, років до 4-5 діти вибирають його тому, що він найбільш контрастний по відношенню до білому папері, тому боятися його не слід. Про серйозні проблеми перевагу чорного кольору починає говорити набагато пізніше. Але коли це дочка, раніше бачила світ в рожевому кольорі, раптом стала приносити із саду тільки чорно-білі малюнки, варто поцікавитися, чи не змінилася чи є у неї вихователька? Психологи вважають, що чорний можуть вибирати і діти, які хочуть донести щось (не обов'язково неприємне) до дорослих, але не можуть зрозуміти, як це зробити.

Коричневий починає переважати в малюнках, якщо малюкові незатишно або він хворий (можливо, у нього в принципі слабке здоров'я). Цей колір - пошук надійного і безпечного притулку при внутрішніх і зовнішніх проблемах.

Сірий любителі цього кольору - непомітні, потайливі, замкнуті і сором'язливі малюки. Цей колір діточок, оточення яких доросле: малюка захищають від інших дітей, любо самі діти з якихось причин не беруть його в свою «зграю». Сірий може з'явитися і в тому випадку, якщо малеча перевантажений гуртками та секціями: варто подумати, чи так потрібен чаду щоденний англійський в поєднанні з уроками співу та гри на фортепіано.